„Антикризове управління підприємством”



Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно – економічний університет


Кафедра економіки підприємництва


Наукова робота

з курсу „Основи наукових досліджень”

на тему:

„Антикризове управління підприємством”


Виконала:

студентка 3 курсу ФЕМП

2 групи денної форми навчання

Титаренко В.О.


Науковий керівник

Доцент, кандидат економічних наук

Піратовський Георгій Леонідович


Київ 2007


План

Вступ................................................................................................................ст.3-4

  1. Сутність та особливості антикризового управління підприємством..................................................................................ст.5 - 8

    1. Об’єкти антикризового управління підприємством....................ст.8- 10

    2. Суб’єкти антикризового управління підприємством.................ст.10-13

  2. Основні функції антикризового управління підприємством......ст.14

    1. Функція „Ціле визначення”............................................................ст.14

    2. Функція „Планування”....................................................................ст.14-15

    3. Функція „ Організація”....................................................................ст.15

    4. Функція „Мотивація”......................................................................ст.15

    5. Функція „Контроль”.......................................................................ст.15-16

    6. З’єднувальний процес „Прийняття рішень”.................................ст.16-17

    7. З’єднувальний процес „Комунікація” .........................................ст.17

Висновки..........................................................................................................ст.18

Список використаної літератури............................................................ст.19-20


^ Вступ

Метою і завданням дослідження.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичного забезпечення дієвості управління підприємством, яке знаходиться у кризовому стані, з урахуванням його організаційно – правової форми, рівня та причин кризи.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

Об’єктом дослідження є антикризове управління підприємством, що функціонують в умовах трансформаційної економіки України.

Предметом дослідження є розробка та обґрунтування антикризових програм.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених в області антикризового управління підприємством.

Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертаційного дослідження.

Метод аналізу і синтезу використано для дослідження антикризового управління і визначення основних його етапів.

Кластер ний аналіз дозволив встановити межі кризових зон по кожній з груп.

Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень.



  1. ^ Сутність та особливості антикризового управління підприємством.

Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь – якого підприємства зумовлює необхідність здійснення спеціального антикризового управління. Останнім часом цей термін набув значного поширення, однак розуміння сутності цього напряму управління, його змісту, особливостей, теоретичного підґрунтя ще знаходяться на стадії формування. Це спричинює різні підходи та тлумачення, нетотожність оцінок окремих базових положень.

Особливістю антикризового управління є не тільки спрямування, а й структурно – логічна побудова, спеціальний інструментарій, окремий суб’єкт проведення, що в комплексі і дає змогу розглядати антикризове управління як виокремлений напрям управлінської діяльності.

Можливість здійснення антикризового управління базується на наступних положеннях теорії кризи:

Можливість антикризового управління визначається насамперед людським фактором. Тільки усвідомлена діяльністю людини дозволяє шукати та знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля для розв’язання найбільш складних та болючих проблем, накопичувати досвід переборення криз та творчо використовувати його з врахуванням реалії поточної макроситуації та особливостей господарської системи підприємства.

Розглядаючи сутність та завдання антикризового управління, усі дослідники єдині в думці стосовно його специфічності. Основні відмінності, що притаманні антикризовому управлінню, полягає у наступному:

  1. специфічність мети здійснення – збереження підприємства як господарського суб’єкта та відновлення його життєдіяльності;

  2. використання специфічного управлінського інструментарію, тобто засобів та прийомів управлінського впливу; антикризове управління не може бути зведено, наприклад, до пошуку резервів зростання продуктивності праці, скорочення витрат, пошуку нових ринків збуту, реструктуризації активів та пасивів – ці заходи повинні здійснюватися постійно, незалежно від стану підприємства, хоча в умовах кризи вони і стають антикризовими за своїм спрямуванням; досягнення визначених задач вимагає застосування нестандартного, і навіть неприйнятого, в нормальних умовах складу управлінських засобів;

  3. відокремлення суб’єктів здійснення, які мають відповідну фахову підготовку, повноваження, знання та навички, беруть на себе відповідальність за результати своєї діяльності;

  4. суттєві ресурсні обмеження, пов’язані з неможливістю або складністю отримання додаткових ресурсів насамперед – фінансових, оскільки залучення фінансових ресурсів в умовах низької ( навіть від’ємної) кредитоздатності та інвестиційної привабливості є надзвичайно складним управлінським завданням;

  5. суттєві часові обмеження, обумовлені можливими агресивними діями кредиторів підприємства та виникнення загрози ініціювання банкрутства та обмеження дієздатності існуючого керівництва підприємства;

  6. орієнтація управлінських зусиль не тільки на зовнішні прояви ускладнень та проблем, а й на їх глибинні корені ( причини появи), що є перешкодою повторення кризи;

  7. підвищена ризикованість управлінських рішень, що приймаються та реалізовуються, у зв’язку з високим ступенем нестійкості (напруження) господарської системи;

  8. підвищення значимості інформаційно – аналітичної підтримки управлінських рішень, що приймаються, порівняно більший обсяг використання аналітично – розрахункових та прогностичних процедур;

  9. орієнтація на мінімізацію втрат усіх зацікавлених осіб – власників, персоналу, кредиторів, держави;

  10. використання інноваційних рішень, креативного підходу до визначення типу поведінки в кризовій ситуації та пошуку шляхів виходу з неї;

  11. забезпечення високої ефективності управлінського впливу потребує більш високих фінансових та інтелектуальних витрат, відповідно має більшу вартість порівняно з нормальними умовами господарювання.

Узагальнюючи наведене вище можна дати наступне тлумачення терміну „антикризове управління” – постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаються відокремленим суб’єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності підприємства та недопущення його ліквідації як господарюючого суб’єкта.

Антикризове управління – це управління підприємством, яке може передбачити чи пом’якшити кризові ситуації у виробничо – господарській діяльності, а також утримувати її функціонування в режимі виживання в період кризи та виводити її з кризового стану з мінімальними витратами.

Антикризове управління – це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для наступного розвитку.

Основною метою антикризового управління є забезпечення гарних результатів – запланованих чи випадкових за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями.

Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях:

    1. Об’єкти антикризового управління підприємства.

Об’єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки для життєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання.

Враховуючи різноманітність кризових явищ та наявність багатоваріантності в їх прояві, можуть реалізовуватися різні концепції ( моделі) здійснення антикризового управління по відношенню до окремих параметрів кризи.

  1. залежно від впливу на початок кризового періоду:

  2. залежно від впливу на кінцевий результат:

  3. залежно від характеру поведінки протягом кризового періоду:

  4. залежно від об’єкта управлінських зусиль:

  5. залежно від залучення зовнішніх ресурсів та фахівців:

    1. ^ Суб’єкти антикризового управління підприємства.

Суб’єктами антикризового управління підприємством як управляючої підсистеми є певне коло осіб, що реалізують його завдання. Сучасна практика дає можливість виокремити вісім груп суб’єктів антикризового процесу.

Власник підприємства самостійно реалізує основні завдання та функції антикризового управління без залучення відповідних фахівців. Таке становище характерно для малих та середніх підприємств з обмеженою чисельністю апарату управління або взагалі без нього. Навіть за наявності відповідних фахівців власник підприємства має брати участь у формуванні програми антикризових заходів, оскільки вони пов’язані зі стратегічними цілями та завданнями підприємства, мають враховувати економічні інтереси та фінансові можливості власника.

Економіст – фінансист (фінансовий директор, заступник з економічних питань тощо) підприємства найчастіше реалізує коло завдань антикризового управління в умовах обмеженості адміністративного апарату. Це зумовлено тим, що впродовж певного часу кризові явища та банкрутство розглядалися лише як наслідок неефективного управління фінансами, а завдання антикризового управління – як одне з функціональних завдань фінансового менеджменту.

Функціональний антикризовий менеджмент – співробітник підприємства спеціалізується тільки на антикризовому управлінні та має відповідну підготовку (як правило, на рівні магістра).

В основу його підготовки покладено вивчення:

Функціональний антикризовий менеджер – співробітник консалтингової фірми залучається на підприємство на платній основі для реалізації завдань антикризового управління. Цей суб’єкт антикризового управління повинен тільки володіти спеціальними знаннями, але й навичками, мати досвід розв’язання подібних проблем на інших підприємствах, що підвищує ефективність його діяльності.

Державні та відомчі органи з – поміж спеціалістів Агентства з питань банкрутства, відомчих комісій з реструктуризації здійснюють антикризове управління державними неплатоспроможними та збитковими підприємствами, що занесені до Реєстру реструктуризації. Завдання антикризового управління, що вирішується в цьому разі, та повноваження цього суб’єкта управління визначаються відповідними нормативними актами.

Представники кредиторів залучаються до антикризового процесу з ініціативи кредиторів, для яких здійснення фінансового оздоровлення підприємства – це вимушений захід, спрямований на повернення боргів. Оскільки у підприємства – банкрута реальних коштів немає, а в разі судового розгляду справи інтереси кредиторів можуть бути задоволені частково або зовсім залишатися без грошової компенсації, їх зацікавленість у проведенні антикризового управління цілком зрозуміла – тільки за умови виходу підприємства з кризового стану кредитори можуть повернути свої борги. Завдання антикризового управління у цьому випадку, як правило, обмежуються тактичними діями, спрямованими, по – перше, на недопущення порушення справи про банкрутство, по – друге, на акумуляцію грошових коштів, достатніх для розрахунків з кредиторами.

Представники санаторів ( інвесторів) залучаються до антикризового процесу при підготовці та проведенні санації підприємства. У перебігу цієї діяльності вони здійснюють оцінку ринкової вартості підприємства, його інвестиційної привабливості вивчають ресурсну та інші наявні можливості для нормалізації життєздатності підприємства, беруть безпосередньо участь у розробці плану санації, аналізують наявні або генерують власні санаційні пропозиції, беруть безпосередньо участь у підготовці та реалізації окремих антикризових заходів.

Специфічним суб’єктом антикризового управління є арбітражний керуючий, затверджений постановою суду в разі порушення справи про банкрутство підприємства.

Арбітражним керуючим може бути призначено фізичною особою – суб’єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, діє на підставі ліцензії, прийшовши відповідну спеціальну підготовку, акредитована у судових органах та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Арбітражними керуючими не можуть бути призначені:

Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюється за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів, кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу.



  1. ^ Основні функції антикризового управління підприємством.

Використовуючи процес ний підхід для розкриття сутності антикризового управління, доцільним є виокремлення та розгляд п’яти функцій ( цілевизначення, планування, організація, мотивація, контроль) та двох з’єднувальних процесів ( прийняття рішень та комунікація), що об’єднують окремі функції в єдиний процес управління.

    1. Функція ”Цілевизначепння” обумовлює орієнтацію управління на досягнення певних цілей управління, під якими розуміються майбутній стан об’єкта управління, який передбачається досягти.

Сучасний підхід до цілевизначення ґрунтується на визначенні системи цілей будь – якого управлінського процесу, яка з певної кількості підпорядкованих елементів – цілей, що можуть розглядатися з використанням різноманітних класифікаційних ознак.

Відправним етапом антикризового управління є визначення системи цілей, які мають бути досягнені. Такими цілями повинні визначені наступні:

    1. Функція „Планування” передбачає розробку стратегії та тактики досягнення встановлених цілей та завдань, складання планів та графіків реалізації окремих заходів антикризового управління, орієнтованих на досягнення визначеної мети антикризового процесу та вжиття заходів щодо фінансового оздоровлення як в цілому по підприємству, так і по його окремих структурних підрозділах.

Реалізація функції „Планування” здійснюється шляхом розробки різноманітних планів, які можна класифікувати за такими ознаками:

    1. Функція „Організація” у процесі антикризового управління забезпечує практичну реалізацію прийняття планів з фінансового оздоровлення підприємства та виведення його зі стану кризи, тобто відповідає за процес їх виконання. З цією метою необхідно документально оформити прийняття плану у вигляді наказу по підприємству, забезпечити ознайомлення з ним фахівців та персоналу, довести конкретні завдання до виконавців та проводити систематичний контроль за перебігом їх виконання.

    2. Функція „Мотивація” забезпечує використання мотиваційних регуляторів суб’єктів антикризового процесу, персоналу та власників підприємства, яке опинилося в кризовому стані. Ця функція має поєднувати матеріальні інтереси суб’єктів антикризового управління з моральними, психологічними мотивами.

Мотивація персоналу підприємства до своєчасного та максимально повного виконання покладених на них функцій базується на зацікавленості в збереженні робочих місць та можливостей отримання особистих доходів, оскільки альтернативою фінансового оздоровлення є банкрутство підприємства та повне звільнення персоналу. Мотивація власників підприємства також пов’язана з їх економічними інтересами – збереження інвестованих коштів.

    1. Функція „Контроль” у процесі антикризового управління забезпечує нагляд і перевірку відповідності функціонування підприємства до встановлених показників плану фінансового оздоровлення, передбачає розробку стандартів його перебігу у вигляді певної системи кількісних показників, що дають змогу перевіряти результативність та ефективність окремих заходів, своєчасно вносити зміни до розробленого плану фінансового оздоровлення.

    2. З’єднувальний процес „Прийняття рішень” в антикризовому управлінні забезпечує вибір методів дослідження кризового стану, конкретної тактики фінансового оздоровлення з великої кількості альтернативних варіантів, які мають бути розроблені та запропоновані фахівцями з антикризового управління, обґрунтованість прийняття або відхилення окремих пропозицій зовнішніх санаторів та інвесторів стосовно умов їх участі в антикризовому процесі.

Прийняття рішень у процесі антикризового управління має відповідати загальним вимогам, що ставляться до будь – яких управлінських рішень. Рішення мають бути обґрунтованими, цілеспрямованими, кількісно і якісно визначеними, правомірними, оптимальними, своєчасними, комплексними, гнучкими, відповідно оформленими та ін.

Рішення, що приймаються у процесі антикризового управління, за прийнятими підходами до їх класифікації можуть бути ідентифіковані залежно від:

Прийняття рішень в антикризовому управлінні, враховуючи їх значущість, новизну та неординарність, потребує застосування не тільки досвіду, інтуїції, а й знань сучасних методів, технічних засобів та процедур їх розробки та прийняття.

2.7 З’єднувальний процес „Комунікація” забезпечує процес обміну інформацією між суб’єктами антикризового управління, керівництвом, власниками та персоналом підприємства, органи зовнішнього нагляду чи керування антикризовими перетвореннями. Для досягнення загальних завдань антикризового управління обмін інформацією повинен бути своєчасним, повним, адекватним.


Висновки

Отже, кризу не завжди слід розглядати як негативне явище. Часто це – переломний момент розвитку, імпульс до якого його прискорення. Зрештою, кризові явища бувають певною мірою керованими. Але зусилля можуть бути зосереджені на проблемах усунення наслідків кризи. Адже стратегія визначається пріоритетами, якими можуть бути наслідки кризи, які в цьому разі необхідно прогнозувати та готуватись виправляти.


Список використаної літератури:

  1. Господарський Кодекс України: Закон України №436 – ІV від 16.01.2003р.

  2. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України № 784 – ХІV від 30.06.1999 р. (зі змінами та доповненнями)

  3. Про банкрутство : Закон України № 2343 – ХІІ від 22.04.1993 р. (зі змінами та доповненнями)

  4. О несостоятельности (банкротстве): Федеральный Закон Российской Федерации №6 – ФЗ от 08.01.1998 г. ( принят ГД РФ 10.12.1997г.) ( с изменениями и дополнениями)

  5. Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій: Указ Президента України №435196 від 17.06.1996 р.

  6. Про покладення на Агентство з питань запобігання банкрутству підприємства та організацій додаткових повноважень :Указ Президента України №465/98 від 13.05.1998р.

  7. Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій :Постанова Кабінету Міністрів України №1403 від 25.11.1996 р.

  8. Про Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій: Постановка Кабінету Міністрів України № 990 від 25.11.1996р.

  9. Про утворення державної розрахункової установи „Агентство з питань банкрутства” :Постанова Кабінету Міністрів України № 466 від 07.04.1998р.

  10. Про затвердження Положення про порядок навчання та відпущення кваліфікації арбітражних керуючих : Наказ Міністерства економіки України №57 від 17.03.2001 р.

  11. Argenti J. Corporate Collapse. McGraw. – Hill, New York, 1976.

  12. Davenport T.H. Business Innovation, Reengineering Work through Information Technology. – Boston: Harvard Business School Press, 1993.

  13. Hammer M. and Champy J. Reengineering The Corporation :A. Manifesto for Business Revolution. - № - Y:Harper Collins, 1993.

  14. Балашов В.Г., Гусев В.В., Данилкин В.Н. Антикризисное управление предприятиями и банками. – М.:Дело,2001. – 840 с.

В цьому посібнику чітко розкрито антикризове управління підприємством. Розповідається які заходи використовуються для уникнення кризи.

  1. Банкрутство і санація підприємства : теорія і практика кризового управління/ Т.С.Клебакова, О.М.Бондар, О.В.Мозенков та ін./ За ред.. О.В.Мозенкова. – Харьков: ВГ „ІНЖЕК”, 2003. – 272 с.

  2. Баринов В.А. Антикризисное управление. – М., 2002. – 515с.

В даному посібнику розповідається про антикризове управління, його виникнення, управління, про об’єкти та суб’єкти антикризового управління.

  1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством :Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.:ЦУЛ, 2003. – 504с.

В цьому підручнику розглядається методологія і практичне застосування деяких методів управління в кризових ситуаціях, що полягають в організації на різних етапах її життєвого циклу. У навчальному посібнику значна увага приділена джерелам і причинам виникнення проблемних ситуацій обліком зовнішніх і внутрішніх факторів середовища.

  1. Економіка і підприємництво :стан та перспективи :Зб. Наук.праць. – К.:Київ.нац.торг.-екон.ун-т,2001 – 395 с.

^ У цьому збірнику статей є стаття в якій висвітлено антикризове управління, визначення, мета та управління антикризового стану підприємства.

  1. Лігоненко Л.О. Проблеми оцінки в контексті засад антикризового управління діяльністю підприємства// Інформац. Бюлетень про приватизацію. – 2000. №1. – с. 72-74

В цій статті чітко розкриті проблеми засад антикризового управління діяльністю підприємства.

  1. Лігоненко Л.О. Оцінка кризових явищ в діяльності торговельних підприємств// Вісник КДТЕУ. – 2000. - № 3. – С.34-41

В даній статті розглядаються методологічні засади та практичний інструментарій діагностики кризи та загрози банкрутства знаходяться у стадії формування, незважаючи на наявність різноманітних методичних підходів та накопичений досвід проведення цієї роботи в країнах з розвинутою ринковою економікою.

  1. Лігоненко Л.О. Аналіз процесів, пов’язаних з банкрутством підприємства України : методичні аспекти та практичні висновки// Економіка, фінанси та право. – 2000. - №5. – с. 18-21

В даній статті чітко розкривається аналіз процесів, що пов’язані з банкрутством та антикризовим управлінням підприємства.

  1. Лігоненко Л.О., Тарасюк М.В., Хіленко О.О. Антикризове управління підприємством: Навч.посіб. – К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т,2005. – 377с.

Навчальний посібник з курсу „Антикризове управління підприємством” охоплює широкий комплекс проблем антикризового управління суб’єктами господарювання відповідно до затвердженої програми вивчення даної дисципліни.

  1. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством : теоретико – методологічні засади та практичний інструментарій: Монографія. – К.:КНТЕУ,2001. – 580с.

В цьому підручнику викладено теоретичні засади концепцій циклічності економічного розвитку та методології дослідження кризових явищ, визначено теоретичні засади наукового підходу до організації антикризовою діяльністю підприємства, запропоновано теоретично виважену структурно – логічну схему процесу проведення антикризового управління підприємством.

  1. Родионова Н.В.Антикризисный менеджмент. – М.: Юнити – Диана, 2002. – 233с.

У посібнику розкрито сутність такого явищі, як банкрутство підприємства, з точки зору циклічності в економіці. Також викладені найважливіші проблеми і методика діагностики і моніторингу стану підприємства.

  1. www.bankrut.com.ua – Банкротство і антикризове управління в Україні.

  2. www.komitet.bankrut.net – сайт оргкомітету з питань підготовки до з’їзду Союзу антикризових керуючих України.

  3. http://rada.gov.ua/LIBRARY/index.htm - бібліотека Верховної Ради України.

  4. www.anticrisis.com.ua – центр антикризового управління.


8246643586894297.html
8246719705987568.html
8246839757022631.html
8246944755444877.html
8247042877957068.html